Угоди Осло та саміт у Кемп-Девіді 2000 р.: спроба президента США Б. Клінтона та його адміністрації мирно врегулювати арабо-ізраїльський конфлікт у 1993-2001 рр.

Анотація

У статті проаналізовано угоди «Осло-1» та «Осло-2», саміт 2000 року у Кемп-Девіді, як спроби врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту за безпосередньої участі президента США Білла Клінтона та його адміністрації. Значну увагу приділено аналізу змісту угод та позиції сторін щодо мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту. Визначено основні структурні елементи угод «Осло-1» та «Осло-2». Проаналізовано думки лідерів Ізраїлю та Палестини щодо можливості повного врегулювання конфлікту, а також думки президента США Білла Клінтона щодо процесу врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту після саміту у Кемп-Девіді.

Метою дослідження є аналіз угод «Осло-1», «Осло-2» та саміту у Кемп-Девіді 2000 року як спроби президента США Б. Клінтона та його адміністрації здійснення процесу мирного врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту.

Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення інформації.

Наукова новизна публікації полягає у комплексному аналізі мирних перемовин «Осло-1», «Осло-2» та саміту у Кемп-Девіді 2000 року, як спроби президента США Б. Клінтона та його адміністрації за столом перемовин врегулювати арабо-ізраїльський конфлікт у 1993-2001 рр.

Висновки. Угоди «Осло-1», «Осло-2» та саміт у Кемп-Девіді 2000 р. стали справжнім проривом у відносинах між Ізраїлем та Палестиною. Вперше за останні десятиліття ХХ ст. були реальні підстави вважати, що арабо-ізраїльський конфлікт все ж можна буде вирішити мирним шляхом. Проте, попри всі спроби, угоди «Осло-1», «Осло-2» та саміт у Кемп-Девіді 2000 р. остаточно не вирішили конфлікт на Близькому Сході. У суспільствах обох держав визрівали нові радикальні варіанти його вирішення, що врешті-решт привело до нової інтифади палестинського народу.