Гуманізм у кримінальному праві України: історико-правові аспекти

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового змісту та прояву гуманізму у кримінальному праві України. Висвітлено історичний шлях категорії гуманізму у кримінальному праві, починаючи з прийняття КК УРСР 1960 року, в період незалежної України, а також на сучасному етапі розвитку в умовах рекодифікації кримінального законодавства. Доведено, що найбільш значним досягненням принципу гуманізму у кримінальному праві є відмова від смертної кари як виду покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Обґрунтовано, що розвиток принципу верховенства права зумовлює необхідність повністю змінити підхід до стандартів, засадничих положень, ідеології та методологічних засад у праві, які використовувалися раніше. Принцип гуманізму випливає із положень Конституції України, у якій проголошується пріоритет людської особистості.

Визначено, що правовий зміст принципу гуманізму у кримінальному праві виражається у переважній кримінально-правовій охороні прав і свобод людини відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, у відновленні порушених кримінально-протиправними діяннями прав і свобод потерпілих, у заохоченні громадян до добровільного виконання кримінально-правового обов’язку та охорони суспільних відносин, а також в обмеженні суворості покарання мінімумом, необхідним для гідної охорони особи, суспільства та держави, та застосування до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, найбільш гуманних заходів кримінально-правового впливу, достатніх для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Доведено, що гуманізм кримінального права полягає у захисті суспільства, підтримці правопорядку та оптимальному регулюванні суспільних відносин з метою забезпечення сприятливого існування та розвитку суспільства, а також, зрештою, кожної особи в ньому.