Розвиток українсько-турецьких взаємин у 1920-30 рр. за матеріалами Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету УСРР

Анотація

Метою роботи є аналіз особливостей політичних, економічних і культурних контактів між УСРР та Туреччиною, а також визначення ролі ВУЦВК у реалізації зовнішньополітичного курсу радянської України щодо новоствореної Турецької Республіки.

Наукова новизна полягає у комплексному аналізі документів ВУЦВК як джерела вивчення українсько-турецьких взаємин та у висвітленні малодосліджених аспектів співпраці УСРР і Турецької Республіки у міжвоєнний період.

Висновки. У ході дослідження встановлено, що у 1920-х рр. українсько-турецькі контакти розвивалися в умовах геополітичних трансформацій після завершення Першої світової війни, розпаду Османської імперії та утвердженням радянської влади в Україні. Ці взаємини характеризувалися активним розвитком торговельно-економічних, політичних і дипломатичних зв’язків, тоді як у 1930-х рр., внаслідок централізації радянської влади та посилення сталінського режиму, роль УСРР у зовнішніх відносинах поступово обмежувалася. Матеріали ВУЦВК дозволяють комплексно простежити процес формування політичних, економічних і дипломатичних контактів між радянською Україною та Турецькою Республікою, а також визначити місце українського чинника у системі міжнародних відносин Чорноморського регіону.

Аналіз документів ВУЦВК засвідчив, що у 1920-х рр. Туреччина посідала важливе місце у зовнішньополітичних та економічних інтересах радянської України. Значна увага приділялася розвитку торговельного співробітництва, організації морського сполучення через чорноморські порти, питанням експорту сільськогосподарської продукції та зміцненню дипломатичних контактів. Водночас документи демонструють, що УСРР, попри формальне право на зовнішньополітичну діяльність, діяла в межах загальносоюзної політики СРСР, що обмежувало її самостійність у міжнародній сфері. За архівними матеріалами встановлено, що ВУЦВК виконував не лише адміністративно-координаційну функцію, а й виступав важливим елементом реалізації радянської політики на турецькому напрямі.