Українсько-турецькі відносини в 1920-1930-х рр.

Анотація

У статті проаналізовано дипломатичні, політичні та економічні відносини між УСРР та Турецької Республікою протягом 1920–1930-х рр. Метою статті стали українсько-радянсько-турецько-економіко-дипломатичні відносини у міжвоєнний період та трансформація відносин між Туреччиною та УСРР і її позитивні результати у контексті зміцнення турецько-радянського співробітництва на тлі формування військово-політичної конфронтації 20 ст.

Методологічна основа дослідження складається з таких основних спеціальних методів історичного дослідження, як історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний методи, які допомагають вивчати минуле. Також були використані загальнонаукові методи: аналіз, синтез та опис.

Наукова новизна публікації. Наукова новизна роботи полягає у залучені раніше неопублікованих архівних документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.

Висновки. Таким чином, протягом 1920-1930-х рр. відносини між УСРР та Турецькою Республікою розвивалися у торговельному, політичному, дипломатичному та культурному напрямках. Так, з червня 1921 р. у Стамбулі функціонувала «Торговельна делегація РСФРР на Близькому Сході», яку очолив Б. Кудіш. У її складі організували «Торговельну делегацію УСРР на Близькому Сході». Очолив її С. Брук. У 1922 р. відносини між Туреччиною (урядом кемалістів) та УСРР (Українською Соціалістичною Радянською Республікою) офіційно оформилися у вигляді «Договору про дружбу та братерство», підписаного 2 січня 1922 року в Анкарі. Цей документ закріпив визнання України та розвиток дипломатичних та економічних зв’язків. Станом на 1924 рік між УСРР та Туреччиною активно розвивалися торговельні відносини. До сфери впливу торгпредства УСРР окрім Туреччини, входитимуть Греція, Болгарія й Єгипет. На початку червня 1925 р. за повідомленням преси в Одесі організовувалося турецьке консульство.

Головною метою консульства було поширення торгівельних зв’язків між Туреччиною та Україною. Новопризначений турецький консул Мюніф-бей обіцяв вжити всіх заходів для того, щоб зміцнити економічний зв’язок між обома державами. Функціонувало турецьке консульство в Одесі до 1938 р., коли у результаті дипломатичних переговорів, які мали місце між урядами СРСР і Туреччини, було ухвалено рішення за яким з 31 березня 1938 р. закриваються консульства Туреччини в Одесі, Баку та Єревані і залишиться лише радянське консульство в Стамбулі і турецьке консульство в Батумі. Щодо науково-культурних зв’язків, то з 1925 р. між Туреччиною та УСРР була запроваджена практика відправляти науковців, діячів освіти та культури один до одного, аби ділитися досвідом та зміцнювати культурні зв’язки. Наприкінці квітня 1928 р. повернувся з наукової подорожі до Туреччини декан Київського художнього інституту проф. Мархлевський. Він їздив до Туреччини з метою вивчити пам’ятки Візантійської доби й установити зв’язок між цими пам’ятками й пам’ятками старо-князівської Русі.