Деякі аспекти антирадянського виступу отамана Никифора Григор’єва 7-22 травня 1919 року

Анотація

В статті представлені деякі аспекти заколоту піхотної дивізії на чолі з отаманом Никифором Григор’євим проти радянської влади 7-22 травня 1919 р. Аналізуються причини його виступу, характеризується Універсал отамана Григор’єва до українського народу й наводиться окремі заходи радянської влади щодо придушення виступу Н. Григор’єва так і стосовно ліквідації аналогічних рецидивів у майбутньому.

Метою статті вважається: на підставі документів та низки історіографічних напрацювань вузькоспеціалізованого характеру радянської доби та сучасної української історіографії виявити окремі аспекти антирадянського виступу Никифора Григор’єва та проаналізувати їх.

Під час проведення дослідження основними методологічними принципами виступили принцип історизму та наукової об’єктивності. В дослідженні використовувалися аналіз інформації, структурно-системний, хронологічний та порівняльно-історичний методи.

Провідною методологічною концепцією статті був обраний постпозитивізм. яку автор вважає найбільш придатною для розкриття конкретно-історичної тем, однієї з яких і виступає ця робота. Методологія постпозитивізму, при розкритті обраної нами тематики наукового дослідження спирається на низку принципів наукового аналізу які передбачають з’ясування умов виникнення, розвитку й наслідків подій, явищ та процесів, що досліджуються, а також розуміння їх причинно-наслідкового зв’язку, й на три групи методів і прийомів наукового пізнання – загальнологічні, соціально-історичні й суміжні.

Наукова новизна статті полягає у представленні і аналізі низки вузькоспеціалізованих робіт радянської та пострадянської доби, а також головного документу григор’євського виступу – Універсалу отамана Григор’єва до українського народу, завдяки котрим були винайдені специфічні аспекти подій 7–22 травня 1919 р.

Висновок. Як наслідок, наведені в нашій статті факти ще раз показали складність антирадянського виступу Никифора Григор’єва як історичного явища. Усталений погляд на нього не можна вважати остаточним. Потенціал історичних джерел, насамперед документальних відносно виступу Никифора Григор’єва, рівно як і потенціал не тільки сучасної української, а й радянської історіографії відносно проблематики нашого дослідження ще далеко не вичерпаний.