Економічна дипломатія Республіки Індія в Південній Азії за прем’єрства Нарендри Моді

Анотація

У статті здійснено спробу аналізу економічної дипломатії Індії у регіоні Південної Азії за прем’єрства Н. Моді. Метою статті є дослідження засобів економічної дипломатії Індії щодо держав Південноазійського регіону та визначення рівня їх ефективності за каденції Н. Моді.

Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності та об’єктивності з апелюванням до методів кейс-стаді, компаративного аналізу та загальнонаукових методів.

Наукова новизна статті полягає у аналізі сучасного виміру економічної дипломатії Індії у Південній Азії починаючи з 2014 р. та його впливу на двосторонні та багатосторонні ініціативи Індії в регіоні з акцентом на «китайський» фактор.

Висновки. Проаналізовано концептуальні засади індійської зовнішньої політики, зокрема політику «Сусідство насамперед», принцип «Васудхайва Кутумбакам» та ключові положення «доктрини Моді», що визначають сучасну логіку регіональної взаємодії Нью-Делі в економічній сфері. Значну увагу приділено аналізу практичних кейсів співпраці Індії з державами регіону – Бутаном, Бангладеш, Мальдівами, Шрі-Ланкою, Непалом та Афганістаном. Визначено, що найбільш глибокий і стратегічний характер мають відносини з Бутаном, де економічна взаємодія охоплює інфраструктурні, енергетичні та фінансові напрями. Відносини з Мальдівами та Шрі-Ланкою розглянуто як приклади використання економічної підтримки для стабілізації партнерів у кризових умовах. Водночас співпраця з Непалом, Афганістаном та останнім часом з Бангладеш – характеризується складнішою динамікою через політичні та безпекові чинники. Антагонізм з Пакистаном нівелює ефективність двосторонньої економічної взаємодії.

Автори підсумовують, що економічна дипломатія Індії виступає не лише інструментом розвитку торгівлі та інвестицій, а й важливим механізмом зміцнення політичного впливу, забезпечення регіональної стабільності та протидії зростаючій активності Китаю.