Актуальні проблеми вивчення Більського городища

Дмитро Кудінов

doi:10.31110/consensus/2026-01/040-048

Дмитро Кудінов Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка https://orcid.org/0000-0002-1516-576X

DOI: https://doi.org/10.31110/consensus/2026-01/040-048

Ключові слова: Більський мікрорегіон, Комплекс пам’яток території і округи Більського городища, дискусійні питання, історія вивчення, археологічні дослідження (розвідки, розкопки), сучасні неінвазивні дослідження, LIDAR сканування

Анотація

Більське городище належить до категорії масштабних укріплених поселенських структур лівобережного Лісостепу. Його оборонні споруди є найбільшими в регіоні, а їх продуманість та реалізація свідчать про високий рівень планування і організації тогочасного суспільства. Поховальні пам’ятки околиць Більського городища також вражають своїми масштабами. У першу чергу мова йде про кількість курганів, які належали представниками місцевої еліти.

Цей археологічний комплекс має досить непоганий стан збереженості та досліджується археологами вже майже сто двадцять років. За цей час вдалося накопичити значний обсяг даних про пам’ятку, зібрати та систематизувати артефакти, що походять з різночасових комплексів, провести якісне картографування. Врешті, археологи визначили місце комплексу серед решти синхронних археологічних об’єктів.

Важливо наголосити, що територія Більського городища має кілька хронологічних етапів свого існування. Виникнення поселенської структури та будівництво оборонних споруд припадає на ранній залізний вік і пов’язується зі скіфським населенням. Пізніше, у межах городища та в його найближчій окрузі, проживали племена слов’ян. Зокрема, сіверянські поселення та городища відомі у селах Глинське (Опішнянська громада Полтавської області) й Куземин (Грунська громада, Сумщина), а за козацької доби на території Західного укріплення та на могильнику Скоробір активно велися роботи по виварюванню селітри.

Всі ці етапи є об’єктом вивчення дослідників, переважно археологів. Але на сьогодні в науковій літературі існує кілька дискусійних проблем, які мають різний ступінь вирішеності. Це пов’язано як з об’єктивними причинами, так і з особистим науковим баченням конкретних дослідників.

Нині розпочато впровадження новітніх цифрових методів фіксації територій об’єктів культурної спадщини. Це значно спростило деякі питання, особливо пов’язані з візуалізацією пам’яток у межах Більського мікрорегіону. Це стало можливим завдяки зусиллям колективу науковців Історико-культурного заповідника «Більськ», який активно опікується станом збереження та наукового дослідження комплексу пам’яток території і округи Більського городища.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Havrysh, P.Ya. (2003). Kuzemynske ukriplennia v Bilskomu horodyshchi. Arkheolohiia. № 4. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 116–123.

Havrysh, P.Ya. (2016). Bilske horodyshche (misto Helon): realii i mify. Poltava: ASMI.

Havrysh, P.Ya., Kopyl, V.V. (2010). Zahadka starodavnoho Helona. Poltava: Dyvosvit.

Gorodtsov, V.A. (1911). Dnevnik arkheologicheskikh issledovanii v Zenkovskom uezde Poltavskoi gubernii v 1906 g. Trudi XIV AS v Chernigove, 1909 g. T. III. Moskva, p. 3–69.

Grechko, D.S. (2014). Rezultaty arkheolohichnykh doslidzhen Kuzemynskoho ukriplennia. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha – 2014. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 35–46.

Grechko, D.S., Kriutchenko, O.O. (2019). Doslidzhennia Pivdennoho valu Bilskoho horodyshcha u 2018 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilskoho horodyshcha – 2018. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 61–68.

Zhuk, V. (1992). De vidbulasia bytva Vitovta 1399r.? Nash ridnyi krai. Poltavska miska orhanizatsiia Ukrainskoho tovarystva okhorony pamiatok istorii ta kultury. 2-e vyd., pererob. i dop. Vyp.1: Storinky z istorii Poltavshchyny v zapytanniakh i vidpovidiakh. Poltava: Astreia, p. 12–16.

Іllіnska, V.A. (1977). Mozhet li Belskoe gorodishche bit gorodom Gelonom. Skifi i sarmati. Kiev: Nauk. dumka, p. 73–95.

Karavaiko, D.V., Skorii, S.A., Priimak, V.V. (2008). Selitrovarenie na Poltavshchine. Poltava: Poltavskii lіterator.

Korotia, O.V. (2023). Suchasni mozhlyvosti ta perspektyvy monitorynhu pamiatok arkheolohii. Istoryko-kraieznavchi doslidzhennia: tradytsii ta innovatsii: materialy VI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (Sumy, 8–9 hrudnia 2023 r.). Chastyna 1. Sumy: FOP Tsoma S.P., p. 142–145.

Korotia, O.V. (2024). Doslidzhennia Kuzemynskoho ukriplennia Bilskoho horodyshcha za dopomohoiu LIDAR. Konsensus. № 3. Sumy: SumDPU, p. 7–17.

Korotia, O.V., Osadchyi, Ye.M. (2016). Rozvidky v urochyshchi Rozryta Mohyla . Fenomen Bilskoho horodyshcha – 2016. Kyiv; Poltava: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 141–144.

Korotia, O.V., Osadchyi, Ye.M. (2024). Lokalizatsiia Bilskoho perevozu za danymy arkheolohichnykh doslidzhen i dystantsiinoho zonduvannia. Konsensus. № 4. Sumy: SumDPU, p. 37–53.

Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo-Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi (1618–1648). Kyiv: Tempora.

Murzin, V., Rolle, R., Suprunenko, O. (1999). Bilske horodyshche. Kyiv; Hamburh; Poltava: Arkheolohiia.

Osadchyi, Ye.M., Korotia, O.V. (2020). Kozatski mistechka Pivnichnoho Skhodu Livoberezhnoi Ukrainy. Kharkiv: Ekspres-knyha.

Osadchyi, Ye.M., Korotia, O.V. (2024). Bilske horodyshche v konteksti sukhodolnykh shliakhiv spoluchennia Dniprovskoho lisostepovoho Livoberezhzhia za danymy XVII stolittia. Putyvlski chytannia. Materialy III Vseukrainskoi arkheolohichnoi konferentsii. Do 80-richchia viddilu rannoho zaliznoho viku Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 49–54.

Petrenko, I., Boiechko, V. (2023). Bytva kniazia Vitovta na richtsi Vorskla 1399 r. u doslidzhenniakh istorykyni Viry Zhuk (1928–2008). Siverianskyi litopys. № 6. Chernihiv, p. 15–18 (22).

Suprunenko, O.B. (2001). Pro «pivdennyi» val na terytorii Velykoho ukriplennia Bilskoho horodyshcha. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy. № 2. Poltava: Arkheolohiia, p. 72–77.

Suprunenko, O.B. Sherstiuk, V.V., Puholovok, Yu.O. (2010). Selitrovarnytskyi stan na Bilskomu horodyshchi. Kyiv: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK.

Shramko, B.A. (1987). Belskoe gorodishche skifskoi epokhi (gorod Gelon). Kiїv: Naukova dumka.

Shramko, B.A. (2000). Maidan Razritaya Mogila. Arkheologіchnii lіtopis Lіvoberezhnoї Ukraїni. № 1–2. Poltava: Arkheologіya, p. 19–25;

Shramko, B.A., Boiko, Yu.M. (1989). Raskopki kurganov i maidanov v basseine r. Merli. Vestnik Kharkovskogo universiteta. Istoriya. № 316. Kharkov: izd. KhGU, p. 103–108.