Підготовка резерву російської армії наприкінці 18 – на початку 19 ст.

Анотація

Метою статті є спроби проаналізувати розвиток системи підготовки резерву Російської армії наприкінці 18 – на початку 19 ст., прослідкувати процес формування її законодавчої бази та визначити основні джерела поповнення за рахунок контингенту кантоністів.

Основною джерельної бази дослідження були фонди Російського державного військово-історичного архіву та низки різноманітних друкованих джерел.

Методологією дослідження слугували: конкретно-історичний метод, принципи наукової логіки, об’єктивність та можливість верифікації отриманих результатів. Застосовувався також метод аналізу заявленої проблеми з «середини», розкрити напрямки політики уряду для досягнення поставлених цілей, проблемно-хронологічний підхід, історично-генетичний та детективний метод, а також порівняльно-історичної типології.

Наукова новизна роботи. Зроблена спроба комплексного аналізу причин покращення підготовки резерву армії в зв’язку зі змінами тактики та стратегії ведення воєнних дій в цей час.

На основі аналізу матеріалу, що є в нашому розпорядженні, можна зробити наступні висновки: у зв’язку із зростанням потреб армії у підготовлених молодих командирах і спеціалістах, командування армії стало розглядати саме кантоністів (солдатських дітей) як варіант підготовки армійського резерву на базі спеціальних учбових підрозділів. Поряд з цим, процес розподілу кантоністів на службу в армії приймає достатньо чіткого характеру, а також спостерігається різке зростання саме чисельності кантоністів.