Українсько-російські відносини (1991-2024 рр.) у дефініціях історико-політологічного дискурсу

Тетяна Штагер

doi:10.31110/consensus/2025-04/067-075

Тетяна Штагер Горлівський інститут іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» https://orcid.org/0009-0001-1105-8238

DOI: https://doi.org/10.31110/consensus/2025-04/067-075

Ключові слова: українсько-російські відносини, інформаційна війна, гібридні загрози, пропаганда, дезінформація, «русскій мир», категоріальний апарат

Анотація

У статті досліджено трансформацію українсько-російських відносин у 1991-2024 рр. крізь призму категоріального апарату історико-політологічного дискурсу. Наголошується, що цей період охоплює шлях від формального партнерства до відкритої конфронтації, кульмінацією якої стало повномасштабне вторгнення Російської Федерації 2022 року. Особливу увагу приділено інформаційній війні як центральному елементу гібридних загроз, що визначають сучасний етап міждержавних відносин. Вона трактується не лише як інструмент маніпуляції масовою свідомістю, а й як механізм конструювання альтернативної реальності, у якій виправдовуються воєнні злочини та легітимізується експансіоністська політика.

Метою дослідження є обґрунтування суті та значення використаних дефініцій, що описують процеси інформаційної війни й гібридних загроз у контексті українсько-російських відносин.

Методологічну основу становлять загальнонаукові підходи аналізу та синтезу, застосування дискурс-аналізу для вивчення історичних і політичних наративів, а також залучення матеріалів нормативної бази України й міжнародних наукових напрацювань (зокрема проєкту Erasmus+ WARN). У роботі здійснено систематизацію понять «гібридна війна», «інформаційна війна», «пропаганда», «дезінформація», «маніпуляція», «астротурфінг», «боти», «діпфейк», «луна-камери» й ін., що відображають новітні форми впливу.

Наукова новизна полягає в поєднанні історико-політологічного підходу з інформаційними студіями, що дозволяє розкрити багатовимірність сучасного конфлікту. Уперше категоріальний апарат українсько-російських відносин представлено як інтегровану систему, яка поєднує технічні (кібератаки, кібершпигунство), комунікаційні (пропаганда, боти, фейки) та ідеологічні (інструменталізація історії, «русскій мир», «Велика Вітчизняна війна») складові. Це дає змогу пояснити ефективність російської інформаційної агресії й одночасно окреслити стратегії протидії.

У висновках підкреслюється, що інформаційна війна стала визначальним чинником трансформації українсько-російських відносин у 1991–2024 рр. Її системність і багаторівневий характер забезпечили Росії можливість впливати як на внутрішню громадську думку, так і на міжнародний дискурс. Практична значущість результатів полягає у використанні категоріального апарату для розробки державної інформаційної політики, посилення суспільної стійкості до гібридних загроз і формування українських контрнаративів. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на аналіз міжнародних ініціатив у сфері інформаційної безпеки та інтеграцію досвіду України у глобальний контекст протидії інформаційним війнам.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Hrytsak, Y. (2019). Narys istorii Ukrainy: formuvannia modernoi natsii [Outline of the history of Ukraine: Formation of a modern nation]. Kyiv: Yakaboo Publishing. [in Ukrainian].

Hlosariy z hybrydnykh zahroz (2024). Hlosariy z hybrydnykh zahroz [Glossary on hybrid threats]. Erasmus + project WARN «Academic Response to Hybrid Threats». [in Ukrainian].

Kromf, I. (n.d.). Yak putinskyi rezhym vykorystovuye mif pro «Velyku Vitchyznyanu» [How Putin’s regime uses the myth of the «Great Patriotic War»]. Ukrainskyi instytut natsionalnoi pamiati. Retrieved from https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/rosiysko-ukrayinska-viyna-istorychnyy-kontekst/yak-putinskyy-rezhym-vykorystovuye-mif-pro-velyku-vitchyznyanu-viynu-v-agresiyi-proty-ukrayiny [in Ukrainian].

Lucas, E. (2014). The New Cold War: Putin’s Russia and the Threat to the West (Revised edition). London: Bloomsbury Publishing. [in English].

Nahorna, L.P. (2014). Istorychna kultura: kontsept, informatsiinyi resurs, refleksyvnyi potentsial [Historical culture: concept, information resource, reflexive potential]. Kyiv: IPiEND im. I.F. Kurasa NAN Ukrainy. [in Ukrainian].

NATO Strategic Communications Centre of Excellence (2010). Hybrid Warfare: New Threats, Complexity and Trust. Brussels: NATO Strategic Communications. [in English].

Plokhiy, S. (2016). Brama Yevropy: istoriia Ukrainy vid skifskykh voien do nezalezhnosti [The Gates of Europe: A History of Ukraine from the Scythian Wars to Independence]. Kharkiv: KSD. [in Ukrainian].

Pomerantsev, P. (2014). Nothing Is True and Everything Is Possible: The Surreal Heart of the New Russia. London: Faber & Faber. [in English].

Smoliy, V.A. (Ed.). (2009). Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 6. La-Mi [Encyclopedia of the History of Ukraine: Vol. 6. La-Mi]. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].

Subtel’nyy, O. (1993). Ukraina: istoriia [Ukraine: A History]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].

Van Herpen, M.H. (2016). Putin’s Propaganda Machine: Soft Power and Russian Foreign Policy. Lanham: Rowman & Littlefield. [in English].

Wilson, A. (2014). Ukraine Crisis: What It Means for the West. New Haven: Yale University Press. [in English].