Античність як «своя» доба. Цивілізаційна самобутність крізь призму «теорії епох» В. Петрова

Анотація

Мета наукової розвідки полягає у критичному переосмисленні та інтерпретації феномену античності на території сучасної України, виходячи з концепції «теорії епох» В. Петрова. Дослідження має на меті обґрунтувати самобутність українського цивілізаційного процесу в античну добу та спростувати уявлення про монопольне домінування римських впливів на прикордонні. Стаття прагне долучити український історичний гранд-наратив до європейської спільноти через встановлення власних цивілізаційних зв’язків з Античною добою, що виходить за межі виключно греко-римської парадигми.

Методологія ґрунтується на цивілізаційному підході та концептуально-історичному аналізі. Використовується принцип доповнювальності, а також методи критичного аналізу джерел та порівняльно-історичний метод. Дослідження залучає ідеї В. Петрова щодо структурної цілісності епохи, «категорій» та «зламу» цивілізаційних періодів.

Наукова новизна полягає в аргументації того, що зарубинецька та черняхівська культури представляють власний (місцевий) варіант античної культури, що розвивався у співіснуванні з греко-римською, а не лише як її пасивний об’єкт. Доведено, що елліністичні впливи через зміну господарсько-суспільної структури були визначальними для регіону, тоді як римські впливи були обмеженими та другорядними, особливо в контексті відсутності повноцінної провінційної романізації на території України. Це дозволяє переоцінити сутність античної доби в Україні як періоду активного цивілізаційного суб’єкта.

Наукова новизна. Зарубинецька та черняхівська культури представляють власний місцевий варіант античної культури, що розвивався у співіснуванні з греко-римською, а не лише як її пасивний об’єкт. Доведено, що елліністичні впливи були визначальними для регіону, тоді як римські впливи були обмеженими та другорядними, особливо в контексті відсутності повноцінної провінційної романізації на території України. Це дозволяє переоцінити сутність античної доби в Україні як періоду активного цивілізаційного суб’єкта.

Висновки. «Теорія епох» В. Петрова є перспективною основою для дослідження самостійності творення античної цивілізації в Україні. Території на північний схід від Дунаю та Боспорське царство залишалися переважно еллінізованим, а не романізованим світом. Обмеженість римської експансії та доктрина клієнтських держав не створили умов для впровадження унікальних римських господарських та суспільних практик, що свідчить про сформованість місцевого цивілізаційного типу (черняхівської культури) до піку римського інтересу у 2 ст. н.е. Таким чином, античність в Україні була оригінальною добою, що зберегла свою самобутність в умовах зовнішніх впливів.