Стратегічне партнерство між КНР, ЄС та США у сфері енергетики та міжнародної охорони довкілля (2000-2016 рр.)

Анотація

У статті проаналізовано енергетичну політику ЄС, Китаю та США упродовж 2000–2016 років до президентства Дональда Трампа. Спільною рисою енергетичної політики є її спрямованість на посилення інтеграційних процесів для створення спільної енергетичної політики, єдиного ринку та сталого розвитку країн.

Енергетична політика ЄС базується на пріоритетах, пов’язаних із гарантованим та безпечним постачанням газу, нафти та електроенергії. Автори виділяють шість пріоритетних напрямків співпраці: формування єдиного енергетичного ринку, безпека постачання, диверсифікація енергетичних ресурсів, проблема зміни клімату, розробка нових технологій та формування спільної зовнішньої політики, а також підходів до енергетики.

Встановлено, що Китай дотримується схожої політики зменшення споживання енергії та шкідливих викидів при збільшенні частки «зеленої енергії», але це супроводжується деякими відмінностями, а саме: Китай продовжуватиме будувати атомні електростанції (АЕС) і не буде відмовлятися від вугільних електростанцій принаймні на наступні 20 років. Сьогодні Європейський Союз є одним із найважливіших партнерів Китаю. З огляду на викладене, у статті також розглядається процес торговельно-економічного співробітництва двох сторін.

У цьому дослідженні також представлена співпраця американських та китайських компаній в енергетичному секторі, що відрізняло погляди американських аналітиків на майбутнє відносин між Китаєм та США. «Песимісти» вважають, що супердержавам важко співіснувати, коли їхні інтереси стикаються з життєво важливими природними ресурсами. За їх словами, уникнути майбутнього протистояння між Китаєм і США практично неможливо. «Оптимісти» впевнені, що величезний китайський ринок настільки життєво важливий для американської економіки, що США зацікавлені в тому, щоб китайська економіка стабільно зростала, відкриваючи нові можливості для потенційних американських інвесторів.