Українські переміщені особи та проблема збереження релігійної ідентичності в Об’єднаному Королівстві (1940–1950-ті рр.)

Анотація

Повоєнна хвиля української еміграції до Об’єднаного Королівства, сформована переважно з колишніх військовополонених, остарбайтерів та переміщених осіб, стала важливим етапом у розвитку діаспори та поставила перед нею виклики збереження національної та релігійної ідентичності.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні проблеми збереження релігійної ідентичності українських емігрантів у Великій Британії в 1940–1950-х рр., які опинилися в статусі «Displaced persons» та European Volunteer Workers. У статті простежується взаємозв’язок між соціально-економічними умовами перебування в таборах для військовополонених, гуртожитках та робітничих поселеннях і релігійним життям українців, а також аналізується роль Української Греко-Католицької Церкви в організації душпастирської опіки.

Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, міждисциплінарності та об’єктивності, із використанням джерелознавчого аналізу архівних матеріалів, спогадів очевидців, а також опублікованих досліджень з історії української діаспори.

Наукова новизна полягає у висвітленні малодослідженого аспекту історії української еміграції – формування та збереження релігійної ідентичності в умовах перебування переміщених осіб у різних таборах.

У висновках підкреслюється, що релігія для українців виконувала подвійну функцію: духовної опори в умовах соціально-економічних викликів і водночас маркера національної ідентичності. Організація парафіяльного життя, культурних осередків та релігійних громад дозволила частково зупинити асиміляційні процеси та закласти підвалини для розвитку українського релігійного й культурного життя у британському суспільстві.