Участь жінок у системі управління в Іспанії за часів режиму Ф. Франко

Анотація

Мета статті – проаналізувати рівень доступу іспанських жінок до системи управління та висвітлити неформальні бар’єри на цьому шляху в умовах зменшення прав і свобод за режиму Ф. Франко. Дослідження участі жінок в управлінні є частиною ширшого кола гендерних досліджень, які стосуються періоду диктатури Ф. Франко. Проблема є актуальною з огляду на важливість дослідження впливу гендерних стереотипів і упереджень на нерівність умов праці та її оплати, можливості просування по кар’єрних сходинках.

Методологічна база дослідження ґрунтується на використанні підходів гендерних студій, політичної та соціальної історії. Для виконання поставлених наукових завдань використано такі методи: діахронічний, ретроспективний та історико-генетичний. Об’єктом дослідження є гендерна нерівність в Іспанії за режиму Ф. Франко. Незважаючи на наявність ґрунтовних досліджень з окреслених питань, неформальні перешкоди, які заважали жінкам досягти вершини кар’єри, залишаються недостатньо дослідженими. Більш детального дослідження потребують також правові механізми обмеження економічної незалежності жінок, їх участі у трудових відносинах і доступу до престижних посад.

Наукова новизна дослідження полягає в узагальненні та систематизації механізмів побудови політичних, адміністративних та соціальних бар’єрів щодо доступу жінок до участі у трудовій та суспільно-політичній діяльності в Іспанії за режиму Ф. Франко. Також виділено вплив офіційної ідеології франкізму, залучення релігійних та соціальних інституцій до формування гендерних ролей, їх розподілу та закріплення, згортання процесу емансипації жінок і встановлення системи гендерної дискримінації в основних сферах суспільного життя.

Висновки. Соціально-політична система, сформована режимом Ф. Франко, інституційно базувалась на патріархальних принципах, які обмежували соціально-політичні права жінок та їх присутність у публічному житті суспільства, в тому числі, у системі державного управління. Але в рамках офіційного дискурсу було створено специфічні форми залучення жінок до фалангістських структур, таких як «Жіноча секція». Вони відігравали допоміжну роль у соціальній та освітній сферах, що дозволяло інструменталізувати жіночу участь для поглиблення індоктриналізації населення. Деякі жінки займали символічні посади, але це були винятки, які підтверджували правило. Лише у 1960-х – 1970-х рр. під впливом лібералізації були зроблені перші практичні кроки для подолання гендерної нерівності в адміністративній сфері. Результати здійсненого аналізу підтверджують гіпотезу про наявність не лише законодавчих, а й неформальних бар’єрів для доступу жінок до керівних посад в рамках гендерних відносин, встановлених режимом Ф. Франко.