«Польський шлях до свободи»: доля революціонера Віктора Болеславовича Арендта (1843-1927 рр.)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню життєвого шляху польського революціонера Віктора Болеславовича Арендта (1843-1927 рр.). Метою роботи є всебічне дослідження життєвого шляху польсько-українського революційного діяча Віктора Болеславовича Арендта.

Для вирішення даної проблеми було застосовано класичні методи історичної науки – принципи історизму, діалектики, системності, що дають можливість вивчати явища в процесі формування, становлення та розвитку, в органічному зв’язку з умовами, що їх породили, духом часу. Дослідження ведеться з урахуванням єдності внутрішніх та зовнішніх, суб’єктивних та об’єктивних факторів історичного процесу. Висновки робляться на основі аналізу всього комплексу використаних джерел, врахуванням існуючих науково-дослідних традицій.

Наукова новизна. У дослідженні вперше зроблено спробу комплексного аналізу архівних джерел, у яких відбивається революційна, науково-історична та правознавча діяльність Віктора Арендта.

Висновки. У ході дослідження було з’ясовано, що Віктор Арендт народився 12 січня 1843 р. у Києві і походив з польської родини. Закінчивши Віленську класичну гімназію в 1859 р., він записався добровольцем в Італію у військо Джузеппе Гарібальді, на захист пригніченого народу від Папської влади та австрійської окупації. По поверненню додому у 1860 р. він вступив на навчання до Краківсько-Ягелонської академії, на історико-філологічний факультет, який закінчив в 1863 р. 22 січня 1863 р. Польський революційний Фонд у Варшаві оголосив загальне польське повстання проти імператорського уряду. Віктор Арендт як етнічний поляк, одразу ж з’явився у Фонд і був прийнятий помічником секретаря. Встановлено, що після придушення російськими військами польського повстання, у березні 1864 р. Віктор Арендт був засуджений і прибув відбувати покарання у Вологодську тюрму. Після амністії 1867 р. він вирушив до Парижу де узяв участь у повстанні Паризької Комуни. Після повернення до Російської імперії, Віктор Арендт узяв участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. В 1907 р. він поступив студентом у Московський археологічний інститут, який з відзнакою закінчив у 1909 р. Згодом він був обраний почесним членом інституту і захистив у ньому дисертацію на тему: «Доісторичні пам’ятки західних королівських прусів» і отримав звання «наукового археолога». У 1909 р. Віктор Арендт вирішив стати юристом і закінчив Московський університет. Протягом 1914-1918 рр. брав участь у Першій світовій війні. В 1918 р. при зміні влади в Україні, Симон Петлюра призначив Віктора Арендта слідчим по важливим справам в Директорію УНР. У 1918 р. коли у Київ вступила авангардна частина більшовицької армії, війська симона Петлюри відступили та покинули Київ. За їх відсутності Арендт, Черкеза та Ананьєв звільнили більшовиків з тюрем. По поверненню Петлюри у Київ, Віктор Арендт був заарештований і кинутий до в’язниці. Звільнений він був після встановлення більшовицької влади. У 1918-1919 рр. Віктор Арендт був ревізором лісів Київської губернії і проводив інспекцію по повітам. Однак, захворівши він вимушений був виїхати до Криму, де був призначений лісником Алупкінського лісу. У лютому 1921 р. Арендт виїхав по призначенню до Смоленська на посаду Смоленського губернського інспектора лісів, де в 1922 р. був призначений слідчим по важливим справам, а в 1923 р. на посаду слідчого західного окружного військово-транспортного трибуналу. В 1924 р. Віктор Арендт за станом здоров’я пішов зі служби на пенсію і був зарахований в секцію наукових співробітників. Двадцять його наукових робіт були перекладені на іноземні мови і Паризька академія наук обрала його своїм членом. У 1927 р. здоров’я Віктора Арендта значно погіршилось. У зв’язку з цим, його як уродженця Києва відправили до Одеського будинку ветеранів революції. 1927 р. став останнім роком життя Віктора Арендта.