Пергамон і Східне Причорномор’я (Гоніо-Апсарос)

Анотація

У статті досліджено Пергамон, що був відомий як один з головних центрів виробництва кераміки ще з часів елліністики. Встановлено, що у період 28–133 рр. до н.е. Пергамон був столицею династії Аталідів, а з 130 р. до н.е. Пергамське царство було проголошено римською провінцією в Малій Азії і стало стратегічною опорою римського панування на Сході.

Відсутність писемних джерел спонукає дослідників до проведення археологічних розкопок на території південно-західної Грузії. Вивчення артефактів переконує в думці про налагодження інтенсивних торговельних зв’язків міських центрів Малої Азії з Пергамом, який був ключовим центром з виробництва червоно лакової (столової) кераміки. Встановлено, що знайдені археологами артефакти датуються пізньоелліністичним періодом, що припадає на другу половину ІІ ст. до н.е. – І ст. н.е. Зовнішній вигляд цієї кераміки, її стан та кількість свідчить про матеріальне становище її власників, рівень торгово-економічних зв’язків Риму з провінціями та тогочасну політичну ситуацію в регіоні.

Доведено, що з часом Пергам перетворився на важливий економічний і культурний центр Малої Азії, осередок великого керамічного виробництва, де виготовляли переважно червону лаковану кераміку. З’ясовано, що І-ІІ ст. н.е. Пергам перетворився на важливий економічний та культурний центр Малої Азії, провідним греко-східним центром з виробництва червоного лаку. Також він став важливим центром, який постачав солдатів у східні частини Римської імперії, у північні райони Малої Азії та в римські містах-фортеці на Кавказі. Встановлено, що наступний період, що припав на II-III ст. представлений у широкому діапазоні культурних археологічних шарів. Це був період, коли Пергам досягає економічного розквіту. Відомо, що в I-III ст. н.е. Південно-Західна Грузія була переважно сферою впливу в Малій Азії як у політичному, так і в торговельно-економічних відносинах.