Іпотечна система кредитування в середній Наддніпрянщині упродовж другої половини 19 – на початку 20 ст.

Анотація

Метою статті є розкриття сутності, організаційних принципів та функціонування іпотечної системи кредитування в Середній Наддніпрянщині упродовж другої половини 19 – початку 20 ст., а також встановлення її значення для соціально-економічного розвитку регіону, зокрема для підтримки аграрного сектору. Методологія дослідження ґрунтується на основоположних принципах історичних досліджень: історизму, системності, об’єктивності в ході відбору фактів і документів.

Наукова новизна публікації. Проаналізовано організаційні засади діяльності іпотечних установ, їхні ключові функції та роль у забезпеченні фінансової підтримки аграрного сектору, вплив іпотечного кредитування на економічний розвиток регіону, його соціальні аспекти та адаптацію до змін аграрного ринку в умовах реформ і модернізації. Виокремлено, що з середини 1860-х років на території Середньої Наддніпрянщини почала формуватися система іпотечного кредитування, заснована на нових капіталістичних принципах. Досліджено механізми іпотечного кредитування та їхній вплив на економічну ситуацію в Україні. Окрему увагу приділено діяльності українських відділень Селянського поземельного банку, яка була доволі ефективною. Визначено як позитивні сторони, так і недоліки впровадження іпотечної системи кредитування в українських губерніях. Доведено, що іпотечний кредит став одним із механізмів подолання перешкод, які ускладнювали проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство Наддніпрянщини в другій половині 19 – початку 20 ст.

Висновки. Іпотечний кредит став одним зі способів обходу тих труднощів, які стояли на перешкоді проникненню капіталістичних відносин у сільське господарство Наддніпрянщини в другій половині 19 століття. У перші пореформені десятиліття спостерігається руйнування станового землеволодіння, мобілізація земельної власності, зростання оренди і іпотечної заборгованості, що в кінцевому результаті призводило до створення умов вільної конкуренції. Іпотека, яка йшла на купівлю землі, дозволяла відтягти виплату всієї суми для використання її в виробничій сфері. Однак тут виникає протиріччя: кошти, які використовувався на придбання землі, фактично вилучалися з сільськогосподарського виробництва. Оскільки земля в Російській імперії була дорогою, це призводило до вилучення з виробничої сфери села значних сум. Іпотечний кредит і пов’язана з ним заборгованість великого землеволодіння спонукали розвиток процесу мобілізації землі. Іпотека в цілому стала закономірним явищем, яке зробило свою справу, прискоривши капіталістичну перебудову сільського господарства та обумовивши соціальне розшарування села.