Правове регулювання доброчинної діяльності в Російській імперії у пореформений період

Анотація

Мета роботи – визначити та проаналізувати особливості правового регулювання доброчинної діяльності в Російській імперії у пореформений період.

Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукового (аналізу, конкретизації, порівняння) та частково-наукових методів (історико-правовий, формально-юридичний, історико-генетичний, історико-системний методи, метод діахронного аналізу).

Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше у вітчизняній історіографії системно розкрито процес формування російського права в сфері доброчинності.

Висновки. Підтверджено, що державна сфера благодійності, як системне явище, зародилося в епоху Катерини ІІ. Утім, належне юридичне регулювання різних питань благодійності запроваджується вже в часи царювання Олександра ІІ. Упродовж усієї пореформеної епохи основним актом регламентування доброчинності залишався Статут громадського піклування 1857 р. З’ясовано, що процедура формування благодійних установ у другій половині 19 ст. суттєво полегшилася, оскільки не потребувала обов’язкової санкції з боку монарха. Загальні справи благодійності перебували у відомстві Міністерства внутрішніх справ, котре прагнуло (і добивалося) передачі частини повноважень у сфері доброчинності органам місцевого самоврядування. Останні, здебільшого, зобов’язувалися створювати установи допомоги літнім, хворим і безпритульним. Виявлено, що законодавство не встановлювало норм, які мали б регламентувати форми і межі надання благодійної допомоги. Її обсяг цілком залежав від можливостей і волі фізичної чи юридичної особи, яка надавала допомогу. Натомість регламентувалися питання створення товариств опіки над збіднілим населенням, нюанси виконання тестаментів у частині заповідання коштів на благодійні цілі, право на запровадження іменних стипендій, унормування кухольних зборів. Обґрунтовано, що найвищим етапом правотворчості в сфері доброчинності слід визнати діяльність т. зв. «комісії Грота», що приступила до розробки законопроєкту, який мав би ґрунтуватися на засадах вітчизняних традицій доброчинності й поставити соціальну опіку на системні рейки.