Дозвілля та розваги шляхетської молоді Українського Правобережжя першої половини 19 ст.

Анотація

Втрата власної національної держави породила в середовищі польської шляхетської верстви настрої певного декадентства. Звісно, найбільш гостро це відчували представники молодих поколінь, а особливо вихідці з мало- та середньозаможних родин. Тим більше, ці почуття самоневдоволення посилювалися розумінням нездатності змінити такий стан реалій, а також усвідомленням того, що частина співвітчизників, а найбільше, з істотними матеріальними статками відверто колабораціювали з владними колами загарбницьких імперій. Таким чином, шляхетська молодь відчувала моральний дискомфорт через непоєднуваність традиційних станових переконань власної гідності, успадкованої від військово-лицарської звитяги своїх родичів попередніх поколінь, носіїв уславлених гербів та реалій своєї сучасності, в якій їм доводилося мовчки коритися впровадженим новим порядкам чужинців-загарбників.

Реакцією спротиву такій дійсності стала особлива субкультура поведінки повсякдення юних шляхтичів у формі балагульського руху. Тим більше, що за змістовним наповненням цей рух перебував цілковито в річищі тогочасної загальноєвропейської ідейної філософії націотворення, шляхом руйнації перепон поміж окремими верствами всередині соціумів.

Метою роботи є висвітлення суспільно-політичних причин та підстав культивування серед шляхетської молоді Українського Правобережжя моди на дозвілля та розваги у формі балагульства. Методологічне підґрунтя дослідження сформоване застосуванням принципів та методів системно-структурного підходу, всебічності та цілісності, компаративізму, аналізу та синтезу. Наукова новизна зумовлюється опертям висновків та узагальнень на поєднанні матеріалів історіографічних та документальних джерел інформації; а також поясненням реалій регіонального явища через контекст загальноєвропейських політичних подій і процесів.

Таким чином, дозвілля та розваги шляхетської молоді, реалізовані у формі балагульства, попри зовнішню епатажність і театральність і комізм, мали демократичний характер, й були формою пошуку шляхів зближення і порозуміння з селянськими та міщанськими верствами, що відтак набувало змісту націотворчої консолідації українського соціуму.