Історичний дискурс у стратегії та практиці зовнішньої політики України

Анотація

Мета статті – проаналізувати в історичній ретроспективі кореляцію ідеологічного контексту історичних наративів, меморіального дискурсу з національною стратегією та практиками зовнішньої політики (на прикладі України)

Наукова новизна полягає в аналізі змін у використанні історичного наративу в національній стратегії Україні та окремих практиках зовнішньої політики Україні, топових тем історичного меморіального дискурсу, які були актуалізовані після 2014 року, а саме після обрання Україною євроатлантичного геополітичного вектору та демонстрували історичну спорідненість України з країнами європейського простору.

Висновки. Для України у контексті реалізації завдання формування модерної нації беззаперечно важливим є формат репрезентації минулого. У цьому контексті стратегія формулювання історичної політики України та офіційні репрезентації минулого репрезентація на міжнародної арені одного боку зі збереженням етнокультурної основи та водночас інкорпорація історичного минулого країни в європейський історичний наратив. Визначено, що історичний дискурс набув іншої артикуляції зі зміною політики багатовекторності та визначення пріоритету європейського вибору України. Відмова України від політики лавірування між двома великими центрами тяжіння – Європейським Союзом і Росією, чітке оголошення курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію порушило російську геополітичну стратегію та визначило початок відкритої експансії.

Серед наративів, які демонстрували історичну близькість України з країнами Європи або/та історичних/ментальних/культурних відмінностях з Росією та підсилювали євроатлантичний геополітичний вибір, крім тих які вже традиційно аналізувались дослідниками, стали питання (1) Української революції 1917-1921, як прояву боротьби за незалежність і соборність України, продовження традицій національної державності; (2) Засудження злочинів комуністичного тоталітарного режиму, в першу чергу вимоги щодо визнання Голодомору 1932-1933 рр., як планомірний акт геноциду проти українців, створений керівництвом Радянського Союзу.

Векторно, зазначено наявність контроверсійних історичних тем та історичних постатей (Образ Степана Бандери та діяльність Організації українських націоналістів (ОУН). Зазначена небезпека використання питань національної пам’яті в інформаційній пропаганді у міжнародному середовищі.