Родина Курісів: генеалогічний аспект

Анотація

Мета роботи. На основі проведення аналізу політичного, соціально-економічного, культурного розвитку Півдня України наприкінці 18 – початку 20 ст. вивчити генеалогію роду Курісів, особливості їх діяльності та роль в суспільстві, спадковість їх родинних настанов, що вплинули на розвиток регіону.

Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності із застосуванням загальнонаукових методів дослідження – аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, періодизації та узагальнення.

Наукова новизна даної статті зумовлена тим, що вперше здійснюється комплексне вивчення генеалогії роду Курісів наприкінці 18 – початку 20 ст., аспекти їх військової та цивільної служби, культурної та освітньої діяльності, вклад родини в формування історичної спадщини Півдня України.

Висновки. У ході дослідження було з’ясовано, що кожне покоління роду було представлене історичною постаттю, яка відігравала ту чи іншу роль в історичному процесі України протягом кінця 18 – початку 20 ст. Характерною особливістю або феноменом роду Курісів можна назвати прагнення його представників завжди перебувати на відповідальних ланках військового, соціально-економічного та культурного розвитку своєї країни.

Кращі представники роду Курісів були не лише визначними військовими чи громадськими діячами, господарниками, меценатами, але й людьми з глибоко-гуманістичною свідомістю. Їхні родинні взаємини, приватне життя й публічна діяльність свідчать про непересічний характер і надзвичайну роль роду Курісів в історії Південної України.

Куріси належали до великих землевласників. Це дозволило їм розвивати основні галузі сільського господарства та окремі напрямки промислового виробництва, пов’язаного з ним.

Важливими сферами для родини Курісів, через які вони як і інші дворяни намагалися ствердити себе як передовий стан суспільства, були доброчинність і освіта. Вони займали визначальне місце в культурному розвитку губернії.