У лещатах тоталітаризму: спеціальний відділ «Вінета» та його українські співробітники. Історико-біографічні та просопографічні нотатки

Анотація

У статті встановлено, ідентифіковано та атрибутовано біографії частини персонального складу спецвідділу «Вінета» Міністерства освіти та пропаганди Райху, досліджено спільні елементи біографій співробітників української редакції та перекладацького штабу спецвідділу.

Метою статті є встановлення та ідентифікація персонального складу українського перекладацького штабу центрального (берлінського) апарату спецвідділу «Вінета» Міністерства освіти та пропаганди Райху в 1941-1944 роках, їхня біографічна атрибуція, встановлення наявності та дослідження характеру їхніх міжособистісних та корпоративних зв’язків, спільних елементів та рис біографій. Методологічною основою дослідження стали принципи об’єктивності, історизму та системності. Застосовано методи історико-типологічний, історико-біографічний та просопографічного дослідження.

Наукова новизна публікації. Уперше встановлено, ідентифіковано та атрибутовано біографії частини персонального складу спецвідділу «Вінета» Міністерства освіти та пропаганди Райху, досліджено спільні елементи біографій співробітників української редакції та перекладацького штабу спецвідділу. Показано, що в штатному складі «Вінети» були відомі лінгвісти, філологи, літературознавці, перекладачі, журналісти, художники тощо, учасники визвольних змагань та діячі політичної еміграції. У статті узагальнено дані та досліджено елементи «вінетівського» етапу їхнього життєвого шляху, встановлено невідомі факти їхніх довоєнних біографій, спільні та схожі риси останніх.

Висновки. До роботи в Українській редакції спецвідділу «Вінета» запрошувалися українські інтелектуали, митці або фахівці високого рівня. Спільними біографічними рисою співробітників є інтелектуальна творча діяльність, заняття літературою, журналістикою, образотворчим мистецтвом тощо в Європі чи в СРСР; репресії з боку радянської влади. Більшість із них у міжвоєнний час працювали в освітніх, освітньо-наукових та наукових установах в Берліні, Празі, Варшаві, Києві тощо. Ідентифіковані в статті учасники визвольних Української Революції були ветеранами 3-ї Залізної дивізії Дієвої Армії УНР. Корпоративними зв’язками решти були: участь в політичній діяльності, членство в політичних організаціях, спільна професійна, наукова та мистецька діяльність. У післявоєнний час питома частина співробітників оселилася в Мюнхені та/або виїхала до Канади, США, Аргентини та Австралії. Більша частина колишніх співробітників спецвідділу продовжила свою діяльність й після війни в галузі політики, економіки та культури.