Прийняття Загальної декларації прав людини: історичний аспект

Анотація

Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю висвітлення процесу підготовки проекту та прийняття Загальної декларації прав людини, що дозволить усебічно вивчати природу людських прав, розуміти їх універсальний, всезагальний характер. Обрання Загальної декларації прав людини, як об’єкта вивчення, визначається особливою природою цього міжнародного акту soft law. Описуються окремі аспекти підготовки проекту та прийняття Загальної декларації прав людини. Відзначається діяльність Комісії з людських прав, що складалася з 18 членів, які були представниками різних політичних, культурних і релігійних груп.

Наголошується, що починаючи зі ст. 1 Загальної декларації прав людини зі слів «Усі люди народжуються вільними і рівними…», розробники Загальної декларації прав людини відтворили ідею універсальності людських прав, їх глобального характеру, що не обмежується кордонами окремої держави чи, навіть, регіону.

Резюмується, що створюючи міжнародний акт, який мав закріпити людські права, втілити ідеї рівності людей в правах, універсальний і усезагальний їх характер, до роботи над текстом документу були залучені представники різних груп населення. Однак, при прийнятті Загальної декларації прав людини не усі держави голосували за її прийняття. Вісім держав утримались від її підтримки, що обумовлено низкою релігійних та політичних чинників. Водночас, різна інтерпретація людських прав різними державами не заперечує універсального їх характеру. Висвітлюючи тематику людських прав, доцільно розкривати процес підготовки і прийняття Загальної декларації прав людини, що дозволить системно і чітко розуміти природу людських прав, відмінності у діяльності різних держав щодо забезпечення людських прав.